Слово «демобілізація» шукають десятки тисяч людей щомісяця, і майже завжди мають на увазі одне: коли можна буде піти зі служби. Відповідь, яку дає закон, звучить інакше, ніж очікують. Загальної демобілізації під час воєнного стану немає, а строки звільнення у зв’язку із закінченням особливого періоду визначаються Указом Президента – такого Указу наразі немає, тому жодної дати назвати чесно неможливо.
Зате є те, про що пишуть значно менше: закритий перелік підстав, за якими військовослужбовця звільняють зі служби вже сьогодні, під час дії воєнного стану. Він міститься у статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Саме з ним і треба працювати. Матеріал актуальний станом на 22 серпня 2026 року.
Чому «демобілізації» юридично немає
Стаття 26 розрізняє періоди. Для мобілізованих під час дії особливого періоду, але поза воєнним станом, першою підставою звільнення названо «строки, визначені Указом Президента України» – це і є те, що в побуті звуть демобілізацією. Для періоду дії воєнного стану такої підстави в переліку немає взагалі.
Коротко. Поки триває воєнний стан, звільнення можливе лише з підстав, прямо перелічених у законі, – за віком, за станом здоров’я, через сімейні обставини, за вироком суду, після полону та в кількох інших випадках. Чекати «наказу про демобілізацію» як універсального рішення не варто.
Підстави звільнення під час воєнного стану
Для тих, кого призвали під час мобілізації, перелік дає пункт 2 частини четвертої статті 26:
- за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
- за станом здоров’я – на підставі постанови ВЛК про непридатність або про тимчасову непридатність з переоглядом через 6-12 місяців, а також за наявності інвалідності, якщо військовослужбовець не бажає продовжувати службу;
- за вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення або обмеження волі;
- через сімейні обставини або інші поважні причини – за переліком з частини дванадцятої;
- у зв’язку зі звільненням з полону, якщо особа не бажає продовжувати службу;
- у зв’язку зі скороченням штатів (для осіб вищого офіцерського складу) та у зв’язку з призначенням на посаду судді чи члена Вищої ради правосуддя.
Для контрактників перелік у пункті 3 частини п’ятої майже такий самий, але має дві додаткові підстави: закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, якщо військовослужбовець не бажає продовжувати службу, а також окремі підстави для іноземців.
Сімейні обставини: найдовший перелік
Це найпоширеніша підстава на практиці, і вона теж закрита. Пункт 3 частини дванадцятої статті 26 для періоду воєнного стану називає, зокрема:
- вагітність – для військовослужбовців-жінок, а також відпустка для догляду за дитиною;
- дружина, якщо обоє з подружжя проходять службу і мають дитину до 18 років;
- троє і більше дітей до 18 років на утриманні – крім тих, хто має заборгованість зі сплати аліментів на суму понад тримісячні платежі;
- самостійне виховання дитини до 18 років, якщо другий з батьків помер, позбавлений батьківських прав, зник безвісти, відбуває покарання;
- виховання дитини з інвалідністю до 18 років або дитини з тяжким захворюванням із переліку в законі;
- утримання повнолітньої дитини з інвалідністю I чи II групи;
- постійний догляд за дружиною або чоловіком з інвалідністю I чи II групи, а за окремими діагнозами – і III групи;
- постійний догляд за одним із батьків (своїх або дружини) з інвалідністю I чи II групи за відсутності інших родичів першого або другого ступеня споріднення;
- опіка над особою, визнаною судом недієздатною, якщо опіку не здійснюють інші особи;
- загибель або зникнення безвісти близького родича під час захисту України.
Зверніть увагу на застереження, що повторюється майже в кожному пункті: за відсутності інших осіб, які зобов’язані утримувати чи доглядати. Саме воно найчастіше стає предметом спору – і саме його треба закривати документами, а не поясненнями.
Як виглядає процедура
Крок 1. Рапорт і документи
Звільнення не відбувається саме собою: підставою для руху справи є рапорт військовослужбовця з доданими документами, які підтверджують факт. Рапорт подається за командою, і його реєстрація – це перший доказ у майбутньому спорі.
Крок 2. ВЛК, якщо підстава медична
За станом здоров’я звільняють лише на підставі постанови військово-лікарської комісії. Якщо постанова не влаштовує, вона оскаржується окремо – порядок описаний у матеріалі про оскарження рішення ВЛК.
Крок 3. Наказ або відмова
Рішення оформлюється наказом. Відмова, як і бездіяльність командування, оскаржується в адміністративному суді: строки ті самі – шість місяців за статтею 122 КАС України, три місяці, якщо ви спершу зверталися за підпорядкованістю.
Увага. Поки наказ про звільнення не виданий, військовослужбовець залишається на службі, і самовільне залишення частини не стає законним від того, що підстава для звільнення об’єктивно існує. Відповідальність за це передбачена статтею 407 ККУ – деталі в матеріалі про СЗЧ. Правильний шлях – оскаржувати бездіяльність, а не залишати службу.
Коли потрібен адвокат
Написати рапорт можна й самостійно. Адвокат потрібен тоді, коли рапорт «загубився», коли командування місяцями не дає відповіді, коли підставу визнають недоведеною через ту саму умову про відсутність інших доглядачів, або коли ВЛК визнає придатним усупереч медичним документам. Це захист прав військовослужбовців, а для тих, кого ще не призвали, – захист прав військовозобов’язаних. Якщо мета – не звільнення, а відстрочка, дивіться матеріал про відстрочку від мобілізації.
Підсумок
Загальної демобілізації під час воєнного стану закон не передбачає, а строки звільнення після закінчення особливого періоду має визначити Указ Президента. Натомість стаття 26 містить закритий перелік підстав, за якими звільняють уже зараз: вік, стан здоров’я, вирок суду, звільнення з полону, закінчення контракту та великий перелік сімейних обставин. Кожна підстава – це факт, який треба довести документами, а не переконати командира.