Навколо доставлення до територіального центру комплектування наросло стільки чуток, що спокійна відповідь виглядає майже несподівано: у законі є конкретна норма, вона коротка, і вона встановлює доволі вузькі межі. Проблема в тому, що ці межі мало хто читав – ні з одного боку, ні з іншого.
Розберу, хто і за яких умов має право доставити людину до ТЦК, скільки може тривати адміністративне затримання, які права має особа під час складення протоколу і як закон дозволяє законно зменшити штраф удвічі й більше. Матеріал актуальний станом на 7 вересня 2026 року.
Норма, з якої все починається
Частина третя статті 38 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» сформульована так: органи Національної поліції у встановленому законом порядку зобов’язані за зверненнями територіальних центрів комплектування доставити до них осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП.
З цього тексту випливають три речі, і кожна має практичне значення. По-перше, доставляють органи поліції – за зверненням ТЦК, а не самі працівники ТЦК. По-друге, підстава – не «перебування у розшуку» і не «неприбуття за повісткою» самі по собі, а вчинене адміністративне правопорушення за конкретними двома статтями. По-третє, це стаття про обов’язок поліції, а не про самостійні повноваження когось іще.
Коротко. Закон говорить про доставлення поліцією особи, яка вчинила правопорушення за статтею 210 або 210-1 КУпАП. Це вузька підстава, а не загальний дозвіл.
Що таке доставлення за КУпАП
Загальна норма – стаття 259 КУпАП. Вона визначає і мету, і межі: доставлення провадиться з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, і лише в разі неможливості скласти його на місці, коли складення протоколу є обов’язковим.
Стаття перелічує, хто саме може доставляти: поліцейський, посадова особа Військової служби правопорядку, військовослужбовець чи працівник Державної прикордонної служби, член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Територіальний центр комплектування названий у ній як місце, куди порушника може бути доставлено, – серед суб’єктів доставлення його немає.
Практичний висновок простий: якщо протокол можна скласти на місці – підстави для доставлення немає, бо зникає його мета.
Три години – і не більше
Доставлення не тотожне затриманню, але якщо йдеться про адміністративне затримання, стаття 263 КУпАП дає жорстку межу: воно може тривати не більш як три години. Довші строки кодекс передбачає лише для окремих випадків, прямо в ній перелічених, – зокрема для порушень прикордонного режиму; порушення правил військового обліку до цього переліку не входить.
Увага. Час затримання має бути зафіксований. Якщо його не зазначено в документах або зазначено неправильно, це самостійний довід у скарзі на постанову – і одночасно підстава оцінювати законність усього, що відбулося далі.
Права під час складення протоколу
Стаття 268 КУпАП дає особі, яка притягається до відповідальності, право:
- знайомитися з матеріалами справи;
- давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання і заяви;
- користуватися правовою допомогою адвоката;
- виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача;
- оскаржити постанову у справі.
Там само закріплено, що справа розглядається в присутності особи. Найкорисніше з цього переліку – право письмово викласти свої пояснення у самому протоколі. Порожня графа пояснень пізніше читається як згода з усім, що там написано.
Скільки коштує стаття 210 і як закон дозволяє платити менше
Санкції статті 210 у гривнях (неоподатковуваний мінімум для штрафу як покарання – 17 грн):
- частина 1 – 200-300 НМДГ, тобто 3 400 – 5 100 грн;
- частина 2 (повторно протягом року) – 300-500 НМДГ, 5 100 – 8 500 грн;
- частина 3 (в особливий період) – 1 000-1 500 НМДГ, 17 000 – 25 500 грн.
А тепер норма, про яку майже не пишуть. Стаття 279-9 КУпАП, додана Законом № 4316-IX від 13 березня 2025 року, встановлює: якщо в особливий період особа не оспорює допущене порушення і згодна на розгляд справи за її відсутності, вона може подати про це заяву – особисто у письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста. Керівник ТЦК протягом трьох днів зобов’язаний перевірити заяву і винести постанову, визначивши штраф на рівні мінімального розміру санкції.
Для частини третьої статті 210 це різниця між 17 000 і 25 500 грн – і вона залежить від однієї поданої вчасно заяви. Заява подається не пізніше дня розгляду справи.
Дві підстави, за яких справа взагалі закривається
Перша – примітка до статті 210: положення статей 210 і 210-1 не застосовуються, якщо держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів може отримати персональні дані особи через електронну інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних, держателями яких є державні органи. Тобто там, де дані й так доступні державі, відповідальності за їх неподання немає.
Друга – пункт 10 статті 247: провадження у справі за статтями 210 і 210-1 не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо особа проходить військову службу.
Коли потрібен адвокат
Коли протокол уже складено, коли розгляд відбувся без Вас, коли штраф призначено за частиною третьою статті 210, або коли є сумніви в законності самого доставлення. Порядок оскарження постанови загальний – десять днів, і він розібраний у окремій статті про оскарження постанови; про самі штрафи за облік – у матеріалі про штраф за порушення військового обліку, а про оскарження рішень самого ТЦК – тут.
Захист прав військовозобов’язаних – розділ послуг.
Підсумок
Закон дозволяє поліції доставити до ТЦК особу, яка вчинила правопорушення за статтею 210 або 210-1 КУпАП, і робиться це з єдиною метою – скласти протокол, якщо на місці це неможливо. Адміністративне затримання – не більше трьох годин. Права під час складення протоколу перелічені у статті 268, а стаття 279-9 дає законний спосіб отримати мінімальний штраф. Усе інше, що розповідають про доставлення, у тексті закону відсутнє.