«Хочу, щоб його позбавили батьківських прав, бо він не платить» – з такої фрази починається чимало консультацій. Але в Сімейному кодексі немає підстави «не платить», а позбавлення прав не змінює обов’язку утримувати дитину.
Розберу, за яких підстав суд позбавляє батьківських прав, хто може звернутися з позовом, як проходить справа від позову до рішення, що втрачає позбавлена особа, чим відібрання дитини відрізняється від позбавлення прав і як ці права поновлюються. Матеріал актуальний станом на 4 жовтня 2026 року.
Шість підстав із закону
Позбавити батьківських прав може лише суд, і лише з підстав, перелічених у частині першій статті 164 СК. Мати чи батько можуть бути позбавлені прав, якщо вони:
- не забрали дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- ухиляються від обов’язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та/або здобуття нею повної загальної середньої освіти;
- жорстоко поводяться з дитиною;
- є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Дві деталі з тієї самої статті. З підстав про ухилення, алкоголізм чи наркоманію та експлуатацію позбавити прав можна лише особу, яка сама досягла повноліття (частина друга). І позбавлення можливе щодо всіх дітей або лише когось із них (частина третя).
Коротко. Перелік підстав закритий. Несплата аліментів окремою підставою в ньому не названа – вона може бути лише одним із доказів ухилення від батьківських обов’язків, поряд з іншими.
Хто може подати позов
Стаття 165 СК дає це право одному з батьків, опікуну, піклувальнику, особі, в сім’ї якої проживає дитина, закладу охорони здоров’я, навчальному чи іншому дитячому закладу, де вона перебуває, органу опіки та піклування, прокурору, а також самій дитині, яка досягла чотирнадцяти років.
Позов подається до суду за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача (стаття 27 ЦПК), а якщо воно невідоме – зокрема, за останнім відомим (частина дев’ята статті 28 ЦПК).
Як проходить справа
Такі справи не розглядаються у спрощеному провадженні: пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК виключає з нього сімейні спори, крім аліментних, розлучення та поділу майна. Отже, справа йде за правилами загального позовного провадження – з підготовчим засіданням і розглядом по суті.
Участь органу опіки та піклування обов’язкова (частина четверта статті 19 СК). Він подає суду письмовий висновок на підставі обстеження умов проживання дитини і батьків та інших документів. Але висновок не є вироком: суд може з ним не погодитися, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини (частина шоста).
Обов’язкова також участь прокурора – так встановлюють стаття 45 і частина шоста статті 56 ЦПК. Дитину, яка може висловити свою думку, суд має вислухати, хоча може вирішити і всупереч їй, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК). Якщо сім’я перебувала під соціальним супроводом, суд бере до уваги і цю інформацію.
Задовольнивши позов, суд одночасно вирішує питання про аліменти, а рішення після набрання законної сили надсилає до органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Якщо в діях батьків виявлено ознаки кримінального правопорушення, суд письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
На практиці справа виграється доказами, зібраними заздалегідь:
- свідоцтво про народження дитини і документи про місце її проживання;
- характеристики й довідки зі школи, садка, поліклініки – хто з батьків бере участь у житті дитини;
- довідка про заборгованість з аліментів, якщо вони присуджені й не сплачуються;
- листування і повідомлення, що підтверджують відсутність спілкування чи піклування;
- вирок, медичні документи, звернення до поліції – якщо йдеться про насильство, залежність чи злочин щодо дитини;
- свідки, які можуть підтвердити обставини.
Що втрачає позбавлена особа
За частиною першою статті 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини, перестає бути її законним представником, втрачає право на пільги та державну допомогу сім’ям з дітьми, не може бути усиновлювачем, опікуном чи піклувальником. Вона також не отримає в майбутньому майнових прав, пов’язаних із батьківством: права на утримання від дитини, на пенсію і відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, на спадкування.
Цивільний кодекс дублює останнє правило: за частиною третьою статті 1224 ЦК батьки не спадкують за законом після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, якщо ці права не поновлені на час відкриття спадщини.
Аліменти не припиняються
Частина друга статті 166 сформульована однозначно: особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку утримувати дитину. Батьки зобов’язані утримувати дитину до її повноліття (стаття 180), і позбавлення прав цього не змінює. Якщо той, з ким живе дитина, відмовляється отримувати аліменти від позбавленого прав, суд постановляє перераховувати їх на особистий рахунок дитини в Ощадбанку.
Увага. «Відмовитися» від дитини, щоб не платити аліменти, закон не дозволяє: стаття 155 СК прямо називає відмову батьків від дитини неправозгідною. Позов про позбавлення прав не є способом звільнитися від утримання – ні для того, хто його подає, ні для відповідача.
Як визначається розмір і як стягується борг – у матеріалі про аліменти у 2026 році.
Відібрання дитини без позбавлення прав
Коли позбавлення прав надмірне, але залишати дитину з батьками небезпечно, стаття 170 СК дає м’якший інструмент. Суд може постановити рішення про відібрання дитини, не позбавляючи батьківських прав, – з підстав пунктів 2-5 частини першої статті 164 або якщо перебування з батьками небезпечне для життя, здоров’я і морального виховання дитини. Дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органу опіки.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі життю чи здоров’ю, орган опіки або прокурор можуть ухвалити рішення про негайне відібрання. Тоді орган опіки має невідкладно повідомити прокурора і у семиденний строк звернутися до суду з позовом. Якщо причини відпали, суд за заявою батьків може повернути їм дитину.
Якщо ж права позбавлено, а дитина жила з цим із батьків, суд вирішує, чи можуть вони жити далі в одному житлі (стаття 167). Дитина зберігає право на житло, в якому проживала.
Поновлення прав і побачення
Позбавлення прав не обов’язково остаточне. За статтею 169 СК особа може звернутися до суду з позовом про поновлення. Суд перевіряє, наскільки змінилися її поведінка і обставини, що були підставою для позбавлення, і враховує думку другого з батьків. Поновлення неможливе, якщо дитину усиновлено і усиновлення не скасоване, або якщо на час розгляду вона досягла повноліття. Після відмови повторний позов можна подати не раніше ніж через рік.
До поновлення стаття 168 дозволяє просити суд про побачення з дитиною: разові або періодичні, якщо це не шкодить дитині, і лише в присутності іншої особи.
Коли потрібен адвокат
Коли треба довести ухилення від обов’язків, а не лише заявити про нього; коли висновок органу опіки не відповідає фактам і його треба спростувати; коли позов подали проти Вас або коли йдеться про поновлення прав. Про спір щодо того, де житиме дитина, – матеріал про місце проживання дитини і виїзд за кордон.
Такі спори – частина напряму сімейні справи, орієнтовна вартість – у розділі ціни.
Підсумок
Позбавити батьківських прав може лише суд і лише з шести підстав статті 164 СК. Позов вправі подати один з батьків, орган опіки, прокурор, сама дитина з чотирнадцяти років та інші особи зі статті 165. Справа розглядається в загальному провадженні з обов’язковою участю органу опіки і прокурора. Позбавлена особа втрачає права щодо дитини, але не обов’язок її утримувати. Права можна поновити через суд, якщо дитина не усиновлена і ще не повнолітня.