Питання «скільки це коштуватиме» звучить у перші хвилини майже кожної консультації, і чесна відповідь на нього рідко буває однослівною. Не тому, що адвокати щось приховують, а тому, що ціна складається з кількох частин, і лише одна з них – власне гонорар.
Розберу, як закон визначає гонорар, з чого складається загальна вартість справи, які витрати не залежать від адвоката взагалі, і – що важливо – у яких випадках витрати на адвоката можна стягнути з опонента. Матеріал актуальний станом на 22 серпня 2026 року.
Що закон називає гонораром
Стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає гонорар як форму винагороди адвоката за захист, представництво та інші види правничої допомоги. Закон прямо називає дві форми обчислення: фіксований розмір і погодинна оплата. Порядок обчислення, підстави зміни розміру, порядок сплати та умови повернення визначаються в договорі про надання правничої допомоги – тобто не усно.
Частина третя тієї ж статті перелічує, що враховується при встановленні розміру: складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. І додає вимогу, яка часто виявляється вирішальною в суді: гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Коротко. «Ціна адвоката» – це не тариф із прейскуранта, а погоджена в договорі величина, прив’язана до обсягу роботи. Тому однакові на вигляд справи можуть коштувати по-різному: різна кількість інстанцій, засідань, експертиз і документів.
З чого складається вартість справи
- Консультація. Разова робота: вивчення документів і відповідь на питання, що робити. Часто цим усе й обмежується.
- Складання документа. Позов, скарга, заперечення, договір. Оплачується окремо, якщо ведення справи не замовляється.
- Ведення справи в одній інстанції. Найбільша частина. Включає підготовку, збір доказів, участь у засіданнях, реагування на дії опонента.
- Апеляція і касація. Це окремі етапи з окремою вартістю – їх не варто вважати «продовженням» першої інстанції.
- Судовий збір і інші обов’язкові платежі. Це не гонорар: гроші йдуть державі, а не адвокату.
- Витрати на експертизу, переклад, нотаріальні дії, отримання документів. Теж поза гонораром і залежать від справи.
Судовий збір: рахуємо самостійно
Цю частину можна порахувати ще до розмови з адвокатом. Стаття 4 Закону «Про судовий збір» прив’язує ставки до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а стаття 7 Закону про Державний бюджет на 2026 рік установила його в розмірі 3 328 грн. Звідси для фізичної особи в цивільній справі:
- позов немайнового характеру – 0,4 прожиткового мінімуму, тобто 1 331,20 грн;
- майновий позов – 1 % ціни позову, але не менше 0,4 і не більше 5 прожиткових мінімумів, тобто в межах приблизно від 1 331 до 16 640 грн.
Стаття 5 того ж Закону встановлює пільги. Зокрема, від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення пені за прострочення аліментів та зміну способу їх стягнення.
Витрати на адвоката можна стягнути з опонента
Про це знають далеко не всі, а норма пряма. Стаття 137 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Тобто сторона, яка виграла, може вимагати компенсації гонорару з тієї, що програла.
Умови, за яких це працює:
- є письмовий договір про надання правничої допомоги, з умов якого видно порядок обчислення гонорару;
- є докази обсягу наданих послуг та їх вартості – сплаченої або такої, що підлягає сплаті;
- подано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених витрат – цього прямо вимагає частина третя статті 137;
- розмір співмірний зі складністю справи, витраченим часом, обсягом послуг і ціною позову.
І ключова деталь на користь клієнта: за частиною шостою статті 137 обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка просить їх зменшити. Тобто не Ви доводите, що гонорар розумний, а опонент доводить, що він завищений.
Увага. Компенсація можлива лише за наявності належно оформлених документів. Усна домовленість про гонорар і оплата «в конверті» позбавляють права на відшкодування повністю: суду немає що розподіляти. Договір потрібен не адвокату, а клієнту.
Чому «назвіть ціну по телефону» майже не працює
Тому що до вивчення документів невідомий обсяг роботи. Дві справи про стягнення боргу можуть відрізнятися вдесятеро: в одній є розписка і визнання боргу, в другій – сплив позовної давності, зустрічний позов і потреба в почеркознавчій експертизі. Назвати ціну до вивчення – означає або завищити її на всяк випадок, або згодом переглядати.
Робочий підхід інший: спершу консультація з документами, потім – зрозумілий перелік етапів і вартість кожного, зафіксовані в договорі. Орієнтовні діапазони по напрямах наведені в розділі ціни, а результати показують, які справи бюро вело і чим вони завершилися.
Коли потрібен адвокат
Є справи, де вартість допомоги свідомо менша за ціну помилки: цивільні спори з великою ціною позову, сімейні справи, де вирішується місце проживання дитини, кримінальні провадження, де на кону свобода. І є ситуації, де достатньо однієї консультації – і чесний адвокат про це скаже. Якщо потрібно оцінити перспективу конкретної справи, почніть з консультації з документами.
Підсумок
Гонорар – це погоджена в договорі величина, яка за законом має бути розумною і враховувати витрачений час. Крім нього, у вартість справи входять судовий збір (для фізичної особи в немайновому позові – 1 331,20 грн у 2026 році) та витрати на експертизи й документи. Витрати на адвоката можна стягнути з опонента за статтею 137 ЦПК – але лише за наявності договору і детального опису робіт. Тому договір вигідний насамперед клієнту.